Нам хронічно бракує в освіті людей із системним мисленням. Натомість досі переважають люди з вертикальним мисленням, що є характерною ознакою совкової начальникоцентрованої системи управління освітою.
Радянська вертикаль управління в освіті не тільки береглась у практично недоторканому вигляді(навіть з радянськими ритуалами на кшталт «Серпневої»), а й дійшла до стадії повного абсурду.
А зараз в освіті працює лише горизонталь, ефективно працюють партнерські мережі, а не вертикаль. Тож, мають з’явитись горизонтально мислячі управлінці.
Закон Джона Галла стверджує, що будь-яка працююча складна система завжди розвивалася з простої системи, яка працювала. А от складна система, яку намагаються створити з нуля, ніколи не запрацює і не може бути виправлена(удосконалена тощо).
Звідси, підхід до справжніх реформ: починайте з малого, тестуйте та поступово ускладнюйте, а не проектуйте все одразу «зверху вниз».
Новопризначені керівники, які в освіті часто є випадковими людьми, намагаються розгорнути бурхливу діяльність. Особливо у випадку, якщо «під реформи» дають гранти та виділяють додаткове бюджетне фінансування.
Їм здається що можна виправити все й одразу, але вони часто лише руйнують те, що вже працює. Їм би в першу варто пригальмувати, роздивитись, вислухати фахівців. Але ж діє совкове правило: "Я – начальник, ти – дурень". І магія крісла. Вони тепер все знають. На жаль, не можливо нічому навчити людину, яка "все знає"(поки сидить у кріслі).
От нащо було ламати мережу навчальних закладів нового типу, які в нас були острівками якості?
Є ж основний принцип реформування: якщо працює, не чіпай!
Треба було цю мережу розвивати і була б вам «Профільна»! Без ламання через коліно і без профанації як гімназійної, так і ліцейської освіти.
Слід було врахувати, що фундаментальне спостереження, яке було сформульоване Джоном Галлом ще у 1975 році, яке є критично важливим для системного проектування.
Ще раз для тих, хто позаду про суть закону Галла: ви не можете «спроектувати» складну систему з нуля так, щоб вона відразу запрацювала.
Бо складні системи містять занадто багато невідомих змінних і силу силенну зв'язків. Тому, якщо створювати системи одразу складними, вони неминуче зламаються під власною вагою.
Створити нове = створити просте. А далі слід рухатись від простого до складного.
Якщо система відразу була спроектована як складна, вона майже ніколи не запрацює!
Джон Галл стверджував, що в такому випадку систему краще «розібрати» до основ і почати зі створення простого робочого ядра. Тобто створити просту систему, яка виконує базову функцію, і хай вона поступово обростає складністю.
Масштабування не можливе без побудови ефективних систем. Сталий розвиток починається з надійних процесів. Намагання, щось впроваджувати без міцного фундаменту лише створює хаос.
Це саме те, що ми зараз спостерігаємо на прикладі «Профільної», яку пробують у нас запустити «по щучому велінню, по агентозмінському хотінню».
Як правило, ефективна складна система завжди є результатом еволюції ефективної простої системи.
Великі справи починаються з простого: спочатку треба навчитися повзати, а вже потім — ходити і бігати.
Звісно, для успішного управління системою слід розуміти, які фактори навколишнього середовища впливають на її функціональність, а також розуміти процеси всередині системи.
Складні системи, створені з нуля, ніколи не працюватимуть у реальному світі. Доведено впровадженням абсолютно нефункціональної системи оцінювання за групами результатів (ГР) у НУШ.
У цьому випадку порушено ще й закон Гудхарта(Goodhart's Law): оптимізація на основі вимірювань призводить до знецінення самих результатів вимірювань. Бо люди схильні «імітувати» систему, щоб вона відповідала заданим зверху показникам.
Перш ніж створювати нову систему, треба спростити процедури, прибрати те, що зайве, а не навпаки.
Складна система, яка працює, неминуче є результатом еволюції простої системи, яка працювала.
Основні положення закону Галла:
Еволюція, а не революція: Складність має нарощуватися поступово. Якщо спробувати побудувати складну систему миттєво, вона, швидше за все, не функціонуватиме.
Працюючий прототип: Фундаментом для складної системи є проста, працююча модель.
Помилковість планування: Спроби передбачити всі зв'язки та змінні в складній системі заздалегідь приречені на провал, оскільки реальні фактори середовища виявляються лише в процесі роботи.
Успішні складні системи розвинулись через процес поступового вдосконалення, адаптації та навчання.
«Системи мають свою привабливість. Вони обіцяють виконувати важку роботу швидше, краще й легше, ніж ви могли б це зробити самостійно. Але якщо ви налагодите систему, то, швидше за все, виявите, що ваш час і зусилля тепер витрачаються на обслуговування та підтримку самої системи. Її наявність породжує нові проблеми. Раз налагоджена, вона не зникне; вона розростається й поширюється. Вона починає робити дивні й дивовижні речі та ламається у способи, які ви ніколи не вважали можливими. Вона чинить опір, заважає та протидіє власному призначенню. Ваша перспектива спотворюється через перебування в системі. Ви стаєте занепокоєними та тиснете на неї, щоб змусити працювати. Зрештою, ви починаєте вірити, що той недосконалий продукт, який вона так неохоче видає, — це те, чого ви насправді завжди хотіли. Тепер ви — людина-система».
Джон Галл у книзі «Систематика. Біблія систем»
Освіта є сферою в якій неможливо змінити «все й одразу». Почніть з малого – почніть розумно.
Закон Галла стверджує, що ми не повинні намагатися бігти, перш ніж навчимося ходити.
Слід думати масштабно, починати з малого та швидко масштабувати те, що працює.
Освітній експерт:
Громовий Віктор
