У Європі уже чверть століття немає "зовнішнього управління" школами (Перспективні закордонні управлінські практики і українські реалії)

Ми ж ніби інтегруємось у європейський освітній простір, а от пострадянська вертикаль управління у нас не просто залишилась в практично недоторканому вигляді у спадок з радянських часів, а й стала головною проблемою вітчизняної системи освіти. Вертикаль увійшла в стадію повного маразму та продукує в основному міражі й галюцинації. Як наслідок, «маємо, що маємо»: система управління сферою освіти у нас абсолютно дисфункціональна! У радянські часи таки «партія вела»(куди вела і куди завела ми знаємо!), тому, наприклад, щороку робили партгоспактив у вигляді серпневої конференції. А зараз «Серпнева» перетворилась у просто пустопорожнє шоу. Реформування освіти мало початись із реформування системи управління. А вони намагаються реформувати (перезавантажити, апгрейтити тощо) нас, не реформуючи (перезавантажуючи, апгрейтуючи тощо) себе. Вони продовжують фантазувати про освіту як у Фінляндії, не створюючи анінайменших передумов для її появи тут(від культивування довіри до вчителя і до належного фінансування). Просто «про щучому велінню» по агентозмінському хотінню НУШ з’явись! Хі-хі.

У 90-х роках в США та Західній Європі завершився перехід від "зовнішнього управління" до школобазованого менеджменту («School-Based Management», скорочено - SBM). Заклад освіти припинив бути "надлишково керованою організацією" і це відразу ж розв'язало руки. Бо надлишково керовані організації є занадто слухняними й недостатньо лідерськими, вони є вкрай забюрократизованими структурами з низьким рівнем довіри до персоналу, сильним опором змінам, наростаючим страхом і відчуженням.

Це - азбука сучасного освітнього менеджменту.

«Моє керівництво — 460 учнів, і якщо я розумію, що можу зробити їхнє шкільне життя кращим і зручнішим — зроблю все.

А якщо розумію, що мене змушують валандатись із папірцями, а моїм учням це не дасть нічого — мені на ту паперову бюрократію начхати».

Ніколь Рейд (Nicole Reid), директорка школи ShackLewell Primary School, Великобританія

Ще у 1992 році Джон Костер з Гарвардського університету запровадив поняття «надлишково керована організація».

Яскравим зразком «надлишково керованої організації» може бути будь-яка українська школа (окремі винятки лише підтвердять це правило).

Якщо школа є надлишково керованою організацією, це означає, що тут не діють механізми «тонкого налаштування». Без такого автоматичного налаштування не можливе нормальне функціонування шкільного організму. Педагогічна система школи, яка тримається на «зовнішньому управлінні» ніколи не буде живою, самодостатньою, лідерською, гнучкою і просто адекватною місцевим реаліям...

Співавтор бестселера «Рефреймінг організацій» Лі Болмен вважає: «Якщо організація є надмірно керованою, але відчуває дефіцит лідерства, вона у підсумку втрачає будь-який настрой і цілеспрямованість».

Зайве доводити, що надлишкове управління зв’язує руки і ноги, змушує існувати у стані напівпаралічу… Тривале перебування під дією апарату «штучне дихання», «вимушена нерухомість» зрештою призводять до цілковитої атрофії м’язів та дисфункції життєво важливих органів.

Крім того, у практиці управління шкільною освітою досить часто виникає ситуація: стій там — іди сюди! А це так само спричиняє параліч волі виконавця.

Ще частіше школа опиняється в ролі стоніжки, кожна ніжка якої отримує різні команди. Рятує ситуацію лише те, що значна частина директорів шкіл і більшість педагогів, керуючись здоровим глуздом, знаходять у собі мужність лише імітувати виконання численних вказівок згори.

Виходячи саме з таких теоретичних засад побудови нового менеджменту освіти, там, на «дикому» Заході на відміну від нашого «дикого поля» і перейшли від зовнішнього управління школами до школобазованого менеджменту та лідерства.

Хочу проілюструвати зміни, які стались в практиці управління на Заході на прикладі свіженької книжки американської директорки школи Еріки Гарсіа-Найлс.

Еріка Гарсіа-Найлс, Злом шкільного лідерства: що робить вчителів щасливими та чому це важливо для учнів. 11 способів, як чудові директори використовують щастя для створення процвітаючої культури навчання у своєму просторі(серія Hack Learning).

Цитую:

«Якщо ви останнім часом розмовляли з учителем, ви знаєте, що вони втомилися. Вчителі не просто втомилися, вони виснажені.

...Я знаю, що вчителі є одними з найбільш працьовитих і відданих людей у суспільстві, але останнім часом вони відчувають напругу.

Робоче навантаження продовжує накопичуватися, а ресурси зменшуються. Як наслідок, вчителі залишаються виснаженими та перевантаженими.

Окрім співпраці, планування, викладання, оцінювання та збору даних, вчителі повинні мати справу з ненавчальними завданнями, виконувати зовнішні обов’язки та розв'язувати суспільні проблеми. А це призводить до ще більшого стресу та виснаження…».

Що робити в цій ситуації?

«Хакнути» традиційне шкільне лідерство!

Головна теза цієї книги проста: коли вчителі відчувають підтримку своїх керівників, вони можуть бути кращими для своїх учнів.

Культура підтримки починається з дрібниць.

Вийдіть з «в’язниці» свого кабінету, – закликає Еріка Гарсіа-Найлс.

Вийдіть з кабінету і спілкуйтеся з учнями, вчителями та будь-ким іншим. Запитайте вчителів, як підтримати їхні зусилля. Проведіть час у класі, запитуючи дітей, що вони вивчають і чому це важливо.

Неформальні розмови можуть бути неймовірно промовистими - ви отримуєте реальне уявлення про те, як школа виглядає та почувається.
Зробіть самоаналіз завдань, які ви виконуєте протягом дня.

Спочатку люди, потім папери. Усе в школі покращується, коли директори віддають перевагу людям, а не паперовій роботі.

Як ся маєте? Щотижнева контактна форма.

Здорові стосунки є основою будь-якої успішної школи. Сучасні адміністратори повинні навчитися інвестувати у розвиток здорових, позитивних стосунків, які ґрунтуються на довірі та повазі. Здорові стосунки є основою будь-якої успішної школи.

Спілкування є серцем шкільної культури. Якщо лідери спілкуються щиро, довіра, яку вони заслужили, сприяє створенню ще більш позитивного середовища.

Щоб створити середовище, де учні та вчителі процвітають і відчувають щиру радість, лідери повинні зосередитися на шкільній культурі.

Навчайтеся поруч з учителями, адже участь у професійному навчанні разом із учителями демонструє вашу відданість культурі навчання впродовж усього життя. Крім того, навчання разом з учителями дозволяє директорам шкіл бути більш актуальними та реалістичними.

Коли директори знають, яких цілей прагнуть досягти вчителі, вони краще підготовлені підтримати їх і надати відповідний, змістовний зворотний зв’язок. Спільний досвід професійного навчання є чудовим способом співпраці та зміцнення стосунків з учителями.

Налагодіть ефективне спілкування

Ви завжди можете поширювати інформацію, створивши спільну папку з усією інформацією, необхідною для початку року, або створити десятихвилинне відео, яке представлятиме будь-яку інформацію, яку потрібно передати співробітникам.

Час людей дорогоцінний, не витрачайте його на те, щоб вони вислуховували те, що можуть швидко прочитати самостійно.

Здавалося б прості речі, але це те, що працює…