Казка "Про Планету Рожевих Поні" (на якій мешкає наше МОН, "агенти змін" та інший навколоосвітній VIP-люд).

Вступ

Зараз багато постів щодо явної неадекватності МОН, яке попри війну продовжує звичну практику проведення безкінечних шоу, олімпіад, конкурсів, на кшталт «Учитель року», закордонних турне тощо.

Але... Звідки взятись цій адекватності, якщо й до цього наша освітня контора "витала в хмаринках" паралельної реальності.

Головна проблема НУШ у тому, що її задекларували тоді, коли, по-перше, начальникоцентрована система управління освітою уже досягла верхньої межі своєї компетентності. Ще звичні рутинні завдання за інерцією вона якось продовжувала виконувати. А от вище «голови» вже стрибнути точно не могла, навіть, якби дуже хотіла.

Тому реформи мали початись із реформування системи управління, але вони хотіли реформувати нас не реформуючи себе.

А, по-друге, були вичерпані можливості реформування освіти зверху, бо в ХХІ столітті розвиток відбувається винятково по горизонталі. Бо тепер працює «мережеве суспільство», а ієрархія вже не працює. Намагання ж якось запустити «агентозмінську» модель реформування зверху мало легко прогнозований результат: самопіар з імпульсами до шоу-реформ зверху та імітація реформування внизу.

Збереження ієрархічної структури управління освітою створює ситуацію, коли більшість педагогів неспроможна "підняти голову", озирнутися та усвідомити себе вільними самодостатніми людьми.

А саме свобода творити та витворяти є зараз головним ресурсом розвитку освіти.

Планета Рожевих Поні (ПРП)

ПРП розташована далеко від нашої грішної Землі, тому події, що відбуваються тут, зазвичай мало хвилюють її мешканців. І навпаки, те, чим бавляться на ПРП, мало стосується реальної земної освіти на території України.

Доводиться констатувати, що з огляду на величезні відстані та природні перешкоди, інформація з планети Земля доходить до ПРП із величезним запізненням і вкрай спотвореною. Окрім цього, гарні звітики про удавану реальність української земної освіти, призводять до запаморочення від успіхів у командорів, які парять у Блакитних Хмаринках атмосфери ПРП. Утім, це зовсім не засмучує Рожевих Поні, які сприймають лише позитивні для них сигнали, що надходять із Землі

Бо, якщо випадково пробивається якийсь сигнал про освітянські негаразди, на ПРП відразу ж впадають у ступор. Адже в цьому випадку треба було б щось робити. А щось робити - це означає напружуватися. А до цього Рожеві Поні категорично не звикли. Адже у них абсолютно відсутнє вміння щось робити, окрім як виконувати малозрозумілі паперові ритуали, а потім перебувати у стані нірвани на теплих, м'яких, солодких блакитних бюрократичних хмарах.

Тож не дивно, що нові «вказівки» з Блакитних Хмаринок ПРП виявляються для освітянського люду на планеті Земля в локації Україна мало зрозумілими, несподіваними й навіть подекуди вкрай дивовижними.

Навіть чергова(спочатку ковідна, а тепер воєнна) міжпланетна криза, яка суттєво погіршила ситуацію на грішній землі, ПРП майже не заторкнула. Так, неприємний холодний вітерець подув у атмосфері ПРП, трохи стривоживши Поні. Але ж подув та й перестав...

Тому зараз у головах Дивовижних Істот якими Поні, знову наростає спокусливе бажання: "залишити все, як є".

Звідси висновок: істоти на планеті Земля, з високою ймовірністю, замість "адекватних ситуації рішень", отримають "згори" нові дивовижні вказівки, на кшталт:

- нічого не робити,

- безжально душити та гнобити нахабних критиканів, які не здатні усвідомити геніальність вказівок, спущених із ПРП.

Чим ситуація закінчиться теж заздалегідь відомо. Зрештою рано чи пізно ПРП, разом з усіма своїми «космонавтами», звалиться на Землю остаточно втративши орієнтацію у просторі та часі.

Але це не точно.

Попередній висновок:

Багато рішень в освіті приймались на основі спрощеного, а то і вкрай примітивізованого уявлення про реальні виклики. І так продовжуватиметься до того часу, поки ми не збудуємо принципово нову якісну систему управління. До того ж тим, хто приймає рішення хронічно бракує звичайного зворотного зв'язку з реальним світом.