Вгадай хто цей учень?

1. У гімназії точно не був серед перших учнів…
"Вчителі молодших класів поводяться як фельдфебелі, а старших класів - як лейтенанти", - згадував пізніше. «Я зневажаю тих, хто із задоволенням крокує строєм на урок музики - головний мозок дано їм помилково. Цілком вистачило б і спинного!» - писав він. Учень не приховував свого неприйняття до викладачів, і воно було взаємним. Одного разу один з вчителів зізнався йому: "Як буде добре, коли ти, нарешті, залишиш гімназію". На заперечення, що він нічого поганого не зробив, той пояснив: "Твоя присутність і байдуже ставлення до всього, чого ми вчимо в класі, підриває репутацію школи".
Крім цього, в шостому класі гімназії у нього почалися серйозні проблеми з деякими з вчителів з-за того, що він "постійно вимагав доказів релігії й вибирав вільнодумство". Такий скептицизм тоді не заохочувався, тим більше у навчальному закладі такого типу.
Пішов із гімназії, без атестата, з саме з цих причин.
Змушений був наступного року успішно складати випускні іспити у школі в маленькому містечку в сусідній країні як найбільш передову і методів навчання, і за наступного року успішно склав всі випускні іспити та став студентом педагогічного факультету. У цьому атестаті мав досить пристойні оцінки. Найвищий бал з історії, алгебри, тригонометрії, геометрії та фізики. З інших предметів оцінки трохи скромніше. Найнижча оцінка - 3 - була отримана ним з французької мови. Не атестований був тільки з англійської…
Луїтпольдська гімназія в Мюнхені(Німеччина) - Luitpold Gymnasium.
Кантональна школа в маленькому містечку Арау(Швейцарія) -Aargauische Kantonsschule.

2. Він не був старанним учнем, але мав чудову пам'ять, за кілька днів готувався до іспитів і переходив з класу в клас, був дуже слабким в мовах і робив успіхи тільки в малюванні та російській словесності.
Єдине чим він відзначався у роки навчання: акторський талант.
«У цьому безглуздому закладі я втратив цілих шість років дарма». Не знайшов там анічогісінько «окрім великої нерадості». «Якщо я що й знаю, то цим зобов’язаний лише собі».
Лист до матері з Ніжина(там він навчався в гімназії) написані 1 березня 1828 року.
Ніжинська гімназія вищих наук (з травня 1821 по червень 1828)

3. Він рано навчився читати. З раннього віку він виявив нахил до бунтарства, був «дитиною з гонором». Йому доводилося чути, що з нього хочуть зробити «чиновника, а не свинопаса».
Написав революційну поему, за яку одержав тиждень «карцеру», і… зрештою його виключили з гімназії.
Складав іспит зрілості як стороння особа у «сільській» гімназії. Товариші по іспитах згадували, що його поява там дала багато приводу для балачок і дивувань, бо явився він у селянському вбранні й «говорив і з товаришами, і з гімназіяльним начальством тільки українською мовою», і це «нервувало панів учителів гімназії». Попри виразну нехіть учителів видати учневі «атестат зрілості», під натиском директора гімназії Володимир одержує атестат зрілості що дало йому змогу вступити на юридичний факультет Київського університету Св. Володимира…
Єлисаветградська чоловіча гімназія
у Златопільській чоловічій гімназії(Златопіль нині — у складі Новомиргорода Кіровоградської області).

4. Батьки відмовились від дитини й віддали його на усиновлення. У дитинстві він був великим бешкетником, який мав усі шанси стати малолітнім злочинцем. Його виключили зі школи після третього класу. Перехід в іншу школу став знаменним моментом в його житті, завдяки чудовій вчительці, яка знайшла підхід до нього. У підсумку він взявся за розум і став вчитися. Підхід у вчительки був простий: за кожне виконане завдання він отримував від неї гроші. Небагато, але для учня четвертого класу цілком достатньо. Тож, успіхи були досить вагомі, він навіть пропустив п’ятий клас, перейшовши відразу ж в середню школу.
Він так і не здобув вищої освіти. У юності він зробив для цього кілька спроб, однак через постійний брак грошей був змушений відмовитися від навчання.
«Я абсолютно не знав, що я збираюся робити зі своїм життям, і не розумів, як коледж допоможе мені це усвідомити. Я був тоді здорово наляканий, але, оглядаючись назад, я розумію, що це було одним з кращих моїх рішень у життя».

5. У школі був трієчником, причому практично з усіх предметів, зі схильністю скочуватися на двійки. Лише чотири місяці провчився в єдиній трудовій школі, переходить на домашню освіту. Вчили його мати та вітчим, які мали педагогічні та інженерну освіту.
Він зумів здобути середню освіту не відразу. У 1922 році в Одесі у 15-річному віці вступив до будпрофшколи. Чудова від природи пам'ять дозволяла йому запам'ятовувати напам'ять цілі сторінки тексту.

6. Одного разу він повернувся додому зі школи й передав мамі лист від вчителя. Мама зачитала синові листа вголос, зі сльозами на очах: “Ваш син – геній. Ця школа занадто мала, і тут немає вчителів, здатних його чомусь навчити. Будь ласка, вчіть його самі.”
Насправді ж учитель написав, що він не здатний до навчання, бо є розумово відсталою дитиною.
Річ у тому, що він захворів на скарлатину і частково втратив слух, що й спричинило проблеми у навчанні — він став погано чути, через що недостатньо розумів пояснення вчителя, відставав від однолітків. У церковній школі, яку він відвідував його вважати «важкою дитиною» — і справа закінчилась тим, що уже через три місяці він покинув цю школу.
Його мати - колишня вчителька - вчила його вдома. Вона всіляко підтримувала сина і вірила в його здібності. І це дало свої результати.

7. Він був старшим сином своїх батьків-аристократів, неробою і шибеником. Вчитися не любив. Змінював одну приватну школу за іншою, де отримував двійки або в кращому разі, трійки. Батьки не втрачали надії та шукали способи вивчити сина.
Незалежний та задиркуватий характер не сприяв успішності його шкільного навчання, доволі часто його карали за різні провини. Утім це було йому на користь, він любив почитати в тихому куточку серйозну літературу. Чим і займався, коли його карали самотністю.
Він отримував високі оцінки лише з англійської мови та історії. У рейтингу учнів значилось: Кількість учнів в класі - 13. Місце - 13-те.