Зимовий вечір обійма село,
Рипить сніжок у тата під ногами.
Надвечір стихло..Цілий день мело,
А зараз - біле царство перед нами.
Я на руках закутана до ніг,
Мороз лютує і щипає щоки.
Мов білий цукор, скрізь пухнастий сніг,
Який навіяв вітер на всі боки.
На стріхи хат накинув білу шаль,
Густий димок закручує спіралі,
Упала з неба зоряна вуаль,
І заясніли неозорі далі.
Яскравий місяць, молодий козак,
Оглянув землю з висоти польоту,
Повів зірки у запальний гопак,
Вдягнув на них коралі й позолоту.
Зимова казка..Це було давно:
Коли малою я під стіл ходила,
З тих пір відкрилось в білий світ вікно,
Та казку повернуть мені несила.
Л.Пронько( Ященко)
