Зимовий вечір... Дивовижна ніч...
Сяйвом зіркИ торкаються до пліч.
Вдихаю свіжий аромат зими,
Вбираю серцем, повними грудьми
Цей неповторний запах чистоти,
Що небо снігом сипле з висоти.
Місяць кидає сяєвом до ніг.
Іскриться і кружляє з вітром сніг.
Мороз скрипить тихенько на дворі,
Від дерев тіні, мов богатирі,
Ховають тишу й спокій під покров.
Запалює у серці ніч любов,
Яка горить і пломенить, мов жар.
Я серцем п'ю любові цей нектар.
Так неповторно зорями яснить.
Ніч приворожує мене й п'янить,
Запалює в душі ясні вогні
І засвітила скрізь вже ліхтарі
Ця дивовижна... неповторна ніч...
Обійми відкриваю їй навстріч.
Душа приймає все, як Божий дар.
Любов злітає в небо, аж до хмар.
Сміються очі, радістю горять.
Яке ж це щастя... Божа благодать!
Оксана Козак
