Зима, як жінка, клопотів тих має...
Куди не глянь -- до всього треба рук.
Різдво на носі. Чистить. Прибирає.
І трусить постіль, аж кружляє пух.
Фіранки треба білим гаптувати
(та так майстерно, що позаздрять павуки).
На шибках сріблом квіти малювати.
Для пана Січня справить кожухи.
Суконці зàйцям не завадить полатати,
вони, бешкетні, стоптують до дір.
Гостинці білкам в торби поскладати.
І вичистити чайник аж "до зір"...
Спекти пампух різдвяний, з джемом ружі.
Такий духмяний, щоб не встояв пан Мороз,
щоб прилякав усі болòта та калюжі,
і на гостину сам приплентався. А що ж?
Натре в макітрі маку. Буде свято.
Куті стовче. В ведмедя вкрàде мед.
Пів слоїка... Не треба їм багато.
Колядку вивчить (перший аж куплет).
Так думала Зима, наводячи порядки.
Мела мітлою. Чистила кутки.
І, пританцьовуючи, прасувала рівні складки
на сукні-кльош. І прала фартухи...
28.12.2022
Людмила Галінська
