БІЛА ПАННА
Білі панна, вся у бранзольєтах
В замок свій мандрує в темну ніч.
Cлідом гноми у кабріолетах, розкидають срібло навсебíч.
Ніжні коси заплетені в тумани.
Личко біле- паморозі цвіт.
Очі сині- холодні океани,
Лиш погляне заморозить світ.
Вишиває квітами віконця і сніжинки гаптує кожен день.
Любить заметіль..не зносить сонця.
Срібні зорі ховає до кишень.
В її замку крижанí підвали.
У них скрині з діамантами лежать.
Сніжні феї виспівують хорали.
А у стайні білі óлені іржать.
Часом вирушає у мандрівку.
Оглядає володіння, що без меж.
В санах хутром встелює долівку.
Її подорожі супроводжує кортеж.
Це володарка усіх хуртелиць в світі.
Снігом сипле, з вітром гомонить.
Пан Мороз портрет малює у граффіті.
Та в самотності душа її болить.
Хоч вродлива та холодне в неї серце. Мріє про кохання молоде.
Кришталеві сльози замерзають у озерце
Біла панна на коханного все жде...
Чи прийдé? Чи може не прийдé?
Оксана Лесик-Падучак
1 Грудня 2023
