Чи помічали ви, що до кожної мови у світі прикріплене певне кліше?
Українська — «солов’їна», «барвиста». Італійська — «емоційна», «швидка».
Німецька — «різка», «сувора»… Але чому так відбувається?
Якщо звернутися до прикладу української, то можна зробити висновок, що на її «солов’їність» впливає фонетична будова мови — гармонійне чергування приголосних і голосних.
Скупчення приголосних створює враження твердості й «перешкод» у мовленні, тому українська інтуїтивно прагне до плавності: ми вставляємо голосні або змінюємо звуки, щоб вимова звучала м’якше:
• встигнути → устигнути
• всміхнувся → усміхнувся.
Завдяки цьому українська мова «тече», а не «спотикається»
Щодо емоційності мовлення, якою зазвичай описують італійську чи іспанську, — не зовсім погоджуюся з цим узагальненням 
Можна згадати гіпотезу Сепіра–Ворфа, що стверджує: структура мови впливає на мислення й спосіб пізнання реальності її носіями. А якщо казати просто – можливо, іспанська мова впливає на традиції іспанців та їх менталітет.
Однак емоційність — це не штамп, який «ставлять» при народженні.
Говорити гучно, активно жестикулювати чи виражати почуття мімікою — індивідуальна риса людини, а не мовна норма.
Українською також можна і посперечатися, і висловитися різко — усе залежить від інтонації та ситуації.
І, нарешті, німецька мова.
В інтернеті є безліч жартів про «довгі» й «страшні» німецькі слова, але такі жарти лише підтримують стереотип.
Порівнювати різні мови між собою — так само дивно, як порівнювати різних людей, адже кожна має власну історію, логіку й красу 
Насправді уявлення про «суворість» німецької мови — це лише кліше.
Ось кілька причин, чому воно виникло:
• У німецькій наголос часто падає на перший склад, тому мовлення звучить більш ритмічно й чітко, іноді — монотонно.
• Часті скупчення приголосних можуть створювати відчуття твердості, на відміну від української, де переважають плавні переходи.
• Деякі звуки ([k], [g], [h], [r]) утворюються в гортані й мають вибуховий характер — це може здаватися «грубішим» для вуха, звиклого до м’якших тембрів.
• І, звісно, історичні асоціації з Другою світовою війною теж залишили слід у сприйнятті мови, хоча до її справжньої суті це не має стосунку.
Та якщо відкинути упередження, стає видно, що німецька — точна, логічна, поетична.
Вона структурована, чесна й дуже виразна. Як і її носії — ввічлива, поважна, гідна.
Рекомендую для прослуховування "Ein Lied – Rammstein". Дуже ніжна і гарна пісня, яка, до речі, є дещо незвичною, порівнянно з іншими композиціями цього гурту 
Vielen Dank für Ihre Aufmerksamkeit, tschüss! 
