Зворушливий вірш про мамині хустки...
Відчиняю скриню, ну а там хустки.
Згорнуті учетверо мамині роки.
І бабусі свято в кожній із хусток.
Майорить віночок з листя і квіток.
Відчиняю скриню - пахне нафталін.
Дивиться минуле із усіх сторін.
У куточку - юпка, поруч - сорочки.
В рукавах васИльки, сині квіточки.
Хусточка на будень сіра і легка.
На свята біленька тонка і м"яка.
Хусточко тернова, скільки в тобі мрій.
Стрижечка осіння з смутку і надій.
Бачу, як світанки листям замело.
Бачу, як матуся запина чоло.
Як зоря ранкова в хусточці блищить.
Як вода прозора по каймі біжить.
І хустина в поле біла - на жнива.
Пам"ять, як промінчик вранці ожива.
Хусточку до серця ніжно пригорну
І свої печалі вчетверо згорну.
© Г.Потопляк
