Переглядаючи цей звіт, я відчула емоцію приреченості та руйнації, ніби ці наближені до МОН «лідери думок» втратили зв’язок із реальністю. Хто ці люди? Чи вони дійсно зацікавлені допомогти вчителям? І навіщо цей звіт, якщо він не вирішує головної проблеми, про яку всі відкрито говорять роками?
Що найбільше мотивує вчителів залишатися у професії, а студентів — обирати шлях педагога? Моя відповідь — гідна зарплата.
Через весь цей звіт мало б жирним текстом бути написано: ви довели вчителів до зубожіння, зарплата настільки низька, що вчителі ладні працювати на касі, а не вчителювати. А в дошкіллі ситуація ще критичніша. Але ні, цього у звіті я не побачила. А обговорюючи найгострішу проблему із зарплатами, ці дослідники постійно додають «але», ніби є ще якісь гостріші проблеми.
Знаєте, цей скрін зі сторінки Зої Литвин. Її чоловік — мільйонер і колишній депутат партії регіонів. У Вікіпедії написано, що під час подій Революції Гідності він голосував за Диктаторські закони 16 січня. До чого це я? Просто дико бачити, що така багата людина сьогодні займає чільне місце в освіті та впливає на реформи або намагається впливати. Навіть звіт, який демонструє повну руйнацію середньої освіти, вони подають як щось звичайне.
Чи усвідомлює головна дослідниця Литвин, що вона дуже далека від реальних проблем вчительства, бо навряд чи їй доводиться виживати на вчительську зарплатню? Якби ці всі дослідники, зокрема Литвин, Гриневич, Проскура (яка плюється), реально спробували пожити на зарплату вчителів, то точно більше не додавали б «але» в контексті реальних проблем. Риторика змінилася б: ставлення до проблем із зарплатами в освіті було б геть іншим, і всі сили спрямовували б не на підвищення кваліфікації, модернізацію педагогічної освіти чи влаштування «фестивалів та кемпів», а на пошук способів хоча б трохи поліпшити фінансову мотивацію та створити умови для спокійної роботи.
Не маю нічого проти родини Литвин: вони багато чого роблять сьогодні в Освіторії та Новопечерській школі. Моя критика спрямована на ставлення до реальних проблем, бо не думаю, що такі люди дійсно розуміють наслідки свого реформування.
Коли 25 вересня ми запитали нашу спільноту, чи задоволені ви своєю освітянською зарплатою в розмірі 10—15 тис. грн? Тоді 100% (811 опитаних) сказали — НІ.
Ці 12% задоволених своєю зарплатою, це вчителі, чи директори?
