Зустрінемось, напевне, ми колись.
В красивих снах, або в далеких мріях.
В розлуці дні дощами пролились
І заблукали долі в сніговіях.
І кожен малював свої сади,
І синє небо, що дощами плаче.
В житті зазнали радості й біди,
Та не змогли дрібниць колись пробачить.
Усе змінилось у палітрі мрій:
Змісились фарби почуттів й гордині...
Чи вірний, а чи хибний вибір мій?
Гірчить полином на вустах понині…
Вже не повернеш смак медових фарб,
У ті картини, де були ми разом.
І почуття, єдиний наший скарб,
Зруйновані в словах образи.
Барчук Р
20.06.2020
