Знову уночі тривога.
Я не сплю, благаю Бога
Моїх рідних вберегти.
А вже серце на шматки,
Від думок, від хвилювання.
Боже, вислухай прохання.
Зовсім сили вже нема.
Так набридла чорнота
Тої лютої війни.
Швидше б нам перемогти.
І здолати всяке зло,
Щоб його вже не було
Щоб щасливо жили діти,
Маминим теплом зігріті.
Не будили їх тривоги,
Не топтали би дороги
У найближче укриття.
Панувало би життя
Тихе, вільне і спокійне.
Без розлук і злоби дня,
Те омріяне буття.
Без вогненної гієни.
Обстрілів, що небо вкрили.
Без сльози і без печалі.
Наші діти засинали.
