Знову осінь моя повернулась.
В косах ниточка срібна...
Пусте...
Вкрали літо.
А я і незчулась...
Вже Покрова на обрії жде.
Огортаю всі смутки туманом
І радію пейзажам рудим.
Листя жовте - сумним караваном
полетить...
І не стане таким,
як колись, --
молодим і зеленим.
Не біда. ..
Будуть вéсни іще.
А ця осінь, як ліки по венах...
Душу гріє.
Лікує мене.
09.09.2021
Людмила Галінська
