Знову осінь - чарівниця, знову золото навколо.
Все таке чарівно - дивне, хоч лети за видноколо.
Хочу в казку полетіти, де ввесь рік тепло і квіти.
Квіти жовті та блакитні допоможуть мені жити.
А реальність, ніби пекло, кольори усі украла.
Все, що мали , будували - розвалила, зруйнувала.
Будем вчитися в природи , воскресати, щоб знов жити.
Знову ранок - світло, сонце.
Це ж для мене, щоб творити.
Створим щастя з небуття.
І назвем його - життя.
Міла
