Знову літо барвисто
Мережить квітками простори,
Та на віях ромашки тремтить
Полохлива сльоза.
Десь за крок від краси
Вже усіяне мінами поле.
Не пшениця, а туга
Гірким полином проросла.
Знову літечко вабить
Красою лугів неземною
І малює натхненно
Щодня все новий краєвид.
Тільки десь недалеко
На відстані щему і болю
Нищать хижо красу
Чорні лапи страшної війни.
Знову літечко, знов
Приміряють луги вже обнову,
Різнобарв'ям п'янять,
Шепчуть вітру: "Цілуй. Обійми".
Хай не плачуть ромашки
Від вибухів, градів і грому.
Знову липа цвіте.
Зріють в сотах духмяні меди.
Ніна Арендар
11.06.2023
