Зневіриться віра,
Любов перелюбиться.
Зміліє добро,
Мов у спеку ріка.
У сірості буднів
Веселка загубиться,
Не зможе й синицю
Піймати рука.
Відзлоститься злість.
І печаль відпечалиться,
Відтужиться туга
В безсонних ночах.
Мов замок з піску,
Щира дружба розвалиться.
Байдужість загасить
Блиск щастя в очах.
І біль відболить.
Рана в серці загоїться. Відніжиться ніжність,
Віджурить журá.
Відмріється мрія,
Душа заспокоїться,
На все у житті
Є свій час та порá.
В життєвому вирі,
Стрімкому, шаленому
Минають пісні,
Почуття і слова.
Та променем сонця
У мороці темному
Зоріє надія!
Безсмертна! Жива!
Надія ніколи
Не перенадіється,
Вона, мов причастя
Одвічно святе,
Не спалиться сонцем,
Вітрами не звіється,
Крізь товщу снігів,
Крізь бетон проросте.
І квіткою Щастя
В душі зацвіте!
