Знайома чарівниця завітала в сад,
Де вчора ще цвіли морозні квіти,
І миттю узялася на свій лад
Все фарбувати, заквітчати і садити.
Граційна постать сяйвом мерехтить,
Між зеленню з'являється й зникає,
Де доторкається її легка рука,
Життя красою в цвіті оживає.
Зелений колір варить в казані,
До нього слабкість вона має,
Смарагди щедро сипле по землі,
Дерева в малахіти одягає.
Коштовні камінці все губить у садах
Вона іде й за нею квітне поле,
Любов'ю проростає у дзвінких піснях.
Її жіночая весняна доля.
Таня Пшенюк
