🌷☕ Знаєш це відчуття, коли за вікнами весна? Коли ще тільки проростає, прокидається, торкається твого серця так неспішно. Так щемко і від того так солодко… Коли тягар зими і втоми розтає і тобі здається, що коли заплющити очі і вдихнути свіжість цього повітря, то можна відчути сам травень… Свіжий, легкий, просторий, наче крила ростуть за спиною…
☕🌸…У кімнаті пахне кавою. Твоя весна чомусь завжди асоціюється зі свіжозмеленою і завареною в керамічній джезві кавою. Пахне. Торкається до тебе. Лоскоче.
Дістаєш порцелянові чашки і кімнатою розливається запах весни. Кава ТАК пахне тобі весною - не літом і не восени, і не зимою, хоч тоді ти точно не можеш без неї жити… Кава пахне тобі особливо саме навесні… Саме в цьому розгубленому і непричесаному березні. Ще такому холодному, та водночас такому теплому після цієї затяжної зими.
👗Ти поспішаєш скинути важкі в’язані светри, шукаєш кольорові блузки, міряєш нові сукні і відчиняєш кватирку для цієї свіжості…
💖Ще холодно – кажуть, а ти – не віриш, бо твоя весняна кава не може тебе обманути – ВЖЕ ВЕСНА. Ти так її чекав –
тож просто живи в ній, пірнай у неї, як у відкрите море, і цінуй це тепло, як ніколи… Бо тільки весною, мабуть, ростуть такі вільні крила…
(Надія Мариноха-Стеценко)
