Василь Сухомлинський писав:
«Прирсвітода рідного краю – верба над тихим ставком, тополя над шляхом, запашний луг, жовте пшеничне поле – все це не просто середовище, в якому росте, зводиться на ноги й робить перші кроки на Землі маленька людина, це тисячі найтонших коренів, що беруть і несуть життєдайні соки до гілок і листя, і розквітає могутнє дерево — Людина»