ЗМІШАНЕ НАВЧАННЯ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ПАРАДИГМИ ОСВІТИ
Цифрова революція з її швидкими темпами невпинно входить в освітній простір. З кожним роком цифрові технології стають більш доступними й досконалими, а діти включаються в цифровий світ майже від першого року життя. Сьогоднішні школярі – це «цифрове покоління», яке не може жити без інтернету. Їм до вподоби гейміфикація, 3D-моделі й віртуальна реальність, вони вправно справляються з планшетами, смартфонами та VR-окулярами.
Система освіти має стати джерелом цифрових змін, флагманом цифрових рішень і технологій. Як зазначає президент Міжнародної корпорації «Гранд», автор Українського освітнього проекту «EdEra», цифрових систем «7W» і «Гіпермаркет Знань» В. Співаковський, «сучасні підручники нудні, консервативні методи подання інформації учням вже віджили своє… Сучасна школа не задовольняє потребу дітей швидко засвоювати інформацію, а, значить, потребує апгрейду… Головне питання в системі освіти сьогодення – це «переупаковка» інформації: дані треба зробити цікавими і доступними…» [11].
Розвиток технологій призвів до появи таких нових технологій навчання як електронне (e-learning), мобільне (m-learning), всепроникаюче (ulearning), «перевернуте» (f-learning), які інтегруються з традиційною системою освіти і утворюють технологію змішаного навчання (blendedlearning), яка поступово, але безупинно стає популярною як у закладах вищої, так і загальної середньої освіти. Однак не всі педагоги правильно розуміють це поняття.
За останні роки чимало вітчизняних дослідників вивчали зміст поняття «змішане навчання», зокрема: О. В. Барна, К. Л. Бугайчук, М. Ю. Кадемія, В. М. Кухаренко, О. В. Коротун, К. В. Копняк, О. О. Рафальська, Н. В. Рашевська, А. М. Стрюк, Г. В. Ткачук, Ю. В. Триус, Г. А. Чередніченко, Л. Ю. Шапран, Т. С. Шроль та ін. Варто вказати на здобутки вчених і у висвітленні питань, пов’язаних з вивченням особливостей застосування окремих моделей змішаного навчання у закладах вищої освіти під час підготовки майбутніх фахівців різних спеціальностей у системі підвищення кваліфікації освітян (Є. В. Долинський, О. Г. Захар, М. Ю. Кадемія, К. А. Лісецький, І. В. Михайленко, Н. Ю. Олейник Н. С. Ручинська, Ю. В. Триус, Г. А. Чередніченко, Л. Ю. Шапран тощо). Натомість у працях науковців змішане навчання розглядається здебільшого загально або з позиції викладання певної навчальної дисципліни «мовного» спрямування, або розкриваються особливості окремих моделей змішаного навчання при вивченні певних навчальних курсів. Практично орієнтовані здобутки вчителів інформатики щодо застосування змішаного навчання на уроках у закладах загальної середньої школи поодинокі й несистемні. Тому вважаємо за доцільне провести більш ретельний аналіз наукових праць і визначити власне трактування поняття «змішане навчання».
Зважаючи на те, що змішане навчання прийшло до нас із зарубіжжя, передовсім звернемося до аналізу робіт іноземних вчених. Так, Е. Розетт і Р. В. Фразе стверджують, що при змішаному навчання поєднуються протилежні підходи – як формального, так і неформального навчання, навчання «віч-на-віч» і спілкування онлайн, керовані дії з боку педагога і дій, які самостійно обираються особою для досягнення особистих цілей і цілей організації [19]. Погоджується з попередніми авторами і П. Валіятан, та досліджуючи моделі змішаного навчання, поєднує тільки три складові: аудиторне спілкування (face-to-face), «живе» он-лайн спілкування (live-learning) і самостійне навчання (self-pacedlearning) [18]. Однак, авторка зауважує, що немає жодної формули, яка б гарантувала досягнення цілей в організованій певним чином моделі навчальної діяльності, адже багато додаткових аспектів можуть внести свої корективи у заплановані дії [18].
С. Вайбельцаль і С. Мобсі, узагальнюючи досвід міжнародних провайдерів щодо впровадження змішаного навчання на ІТ-підприємствах малого і середнього бізнесу Німеччини та Ірландії, звертають увагу, що змішане навчання потребує не тільки поєднання дистанційного і традиційного спілкування, а й конструювання інтегрованого освітнього середовища, тобто навчання має здійснюватися і підтримуватися електронними технологіями для досягнення поставленої організацією мети навчання [17].
Нашу увагу привернуло дослідження М. Канер, який визначає змішане навчання як поєднання онлайнового доступу до навчального контенту з кращими методиками безпосередньо в класі й «живого» пояснення, що дозволяє персоналізувати навчання, вистроїти побудову уроку для різних груп учнів [14, с. 24]. Вчений пропонує під час змішаного навчання для досягнення поставленої мети поєднувати: різні веб-технології (наприклад, живий віртуальний клас, самостійне комп’ютерне навчання, потокове відео, аудіо текст); різні педагогічні підходи (наприклад, біхевіоризм, когнітивізм, конструктивізм, коннективізм) для отримання оптимального результату навчання з цифровими технологіями або без них; будь-яку форму цифрових технологій (наприклад, відеозапис, веб-навчання, фільм) із живим словом вчителя; цифрові технології з реальними практичними завданнями, щоб утворити гармонійний ефект навчання та набути практичного досвіду [14, с. 25]. Така думка автора підтверджує той факт, що цифрові технології значно впливають на характер, форму навчальних занять, різновид діяльності учнів і студентів. Проте головне місце, на нашу думку, має відводитися особистій взаємодії між учасниками освітнього процесу, хоча при цьому змінюється характер використання інформаційних технологій для опосередкованих взаємодій.
У працях українських науковців і педагогів-практиків також відзначається значна ефективність змішаного навчання для Нової української школи, хоча не всі автори однаково розтлумачують це поняття. Так, К. Л. Бугайчук вказує на вузький і широкий підходи в розумінні змішаного навчання. У вузькому сенсі змішане навчання – це «цілеспрямований процес здобування знань, умінь та навичок, що здійснюється освітніми установами різного типу в рамках формальної освіти, частина якого реалізується у віддаленому режимі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій і технічних засобів навчання, які використовуються для зберігання і доставки навчального матеріалу, реалізації контрольних заходів, організації взаємодії між суб’єктами навчального процесу (консультації, обговорення). У широкому сенсі – це різні варіанти поєднання форм і методів організації формального, неформального, інформального навчання, а також самонавчання, що здійснюються для досягнення особою заздалегідь визначених навчальних цілей зі збереженням механізму контролю за часом, місцем, маршрутами та темпом навчання» [2, с. 5]. Отже, вчений розмежовує організацію безпосередньо освітнього процесу за допомогою поєднання різних форм і методів навчання за концепцією «навчання протягом життя».
Виступаючи на конференції у Львові у 2017 р. тодішній міністр освіти і науки України Л. Гриневич сказала, що «суть нової української школи полягає в тому, щоб перейти від школи, де дітей напихають знаннями, до школи компетентностей XXI століття, школи для життя. … Школа має складися не лише зі знань, а й умінь ці знання застосовувати у практичних ситуаціях, для особистісного, професійного розвитку, а також цінностей, які допомагають орієнтуватися в сучасному інформаційному просторі» [4]. А відповідно до педагогічного словника С. Горчаренка «процес взаємопов’язаних діяльностей учителя і діяльностей учня, спрямований на оволодіння учнями системою знань з основ наук, умінь і навичок їх практичного застосування, розвиток творчих здібностей учнів – це процес навчання» [3, с. 276]. Тож, в нашому дослідженні ми будемо розуміти змішане навчання як процес набуття учнями знань, умінь і навичок, що супроводжується раціональним поєднанням традиційних та електронних технологій, доцільно організований і планомірно здійснюваний учителем на основі інноваційних технологій. Інтеграцію традиційного і електронного навчання можна представити у виді схеми (див. рис. 2).
Отже, поєднання традиційних та електронних технологій дозволяє в організації освітнього процесу активізувати їх найсильніші сторони і мінімізувати слабкі. Сучасні інформаційно-комунікативні технології відкривають доступ до нетрадиційних джерел інформації у різних формах, налагоджують ефективну взаємодію суб’єктів навчання, підвищують ефективність самостійної роботи, надають нові можливості для творчості, дозволяють реалізувати принципово нові форми й методи навчання, а застосування інноваційних педагогічних технологій активізує процес набуття знань, формування вмінь і розвиток компетенцій.
На підставі узагальнення наробок вчених [2; 6; 8; 9; 12; 13] у структурі змішаного навчання в умовах загальної середньої школи можливо виокремити такі основні компоненти:
класно-урочне навчання, яке передбачає традиційну форму спілкування в класі у напрямах «вчитель – учень», «учень – вчитель» або «учень (група учнів) – учень (група учнів)»;
самостійна роботи учнів, яка включає індивідуальну роботу учнів як на уроці, так і вдома або в будь-якому зручному місці;
онлайн навчання – це робота учнів з онлайн документами (текстами, енциклопедіями, пошуковими системами тощо) або робота в онлайн режимі (інтернет-конференція, Skype тощо).
....
Детальніше за посиланням: http://nzp.tnpu.edu.ua/article/view/207333/207380