Змінився світ- усе кругом змінилось,
Не знаю я -на добре це, чи зле,
Напевно, прадідам, колись і ненаснилось,
Що їхню працю вже ніхто і не спімне.
І не потрібні правнукам поля,
Садок вишневий вже не радує нікого,
Спустіла, заросла кругом земля,
На серці- рана ,а в душі - тривога.
Роз'їхались онуки по-світах,
Хтось, за-кордон,- покинув Батьківщину,
А інші перебралися в міста,
Лишили все -садок, ставок й хатину.
Давно, ніхто не чистив джерело,
Не лагодив похилені ворота,
Стоїть сумне, покинене село-
Недавно, ще кипіла тут робота.
Лиш зрідка, на Великдень чи Різдво-
Приїде хтось, відвідає могили,
Зайде у дім, подивиться в вікно,
Ох, як,колись щасливо всі тут жили.
А,зараз, все завмерло,заросло,
Стоять хати, чекають нас із Вами,
Мов, просять-повертайтеся в село,
Бо пропадем, розсиплемось з роками.
Ніхто, колись, й подумати не міг,
А прадідам це точно і не снилось,
Де був город - стоятиме обліг,
В саду дерева з- жалю похилились.
