У 1998 році змагання сноубордистів були включені до програми Олімпійських ігор. Сноуборд – швидкісний спуск із засніжених схилів і гір на спеціальному снаряді – сноуборді, моноліті з окантовкою, що має кріплення для ніг. Спускаючись з гори, спортсмени виконують різні акробатичні елементи. Першу подобу сноуборду винайшов австрієць Джек Буртшеет: у 1929 році він вирізав дошку для катання з фанери. Офіційно ж основоположником сноубордингу вважається американець Том Сімс. У 1963 році він почав кататися з гір на дошці від скейтборду, а потім, удосконаливши свій винахід, став першим в історії виробником сноубордів під маркою SIMS Snowboards.
Спочатку спортсмени трималися за мотузку, закріплену на передньому боці дошки. Пізніше мотузку замінили кріплення, змінилася й сама форма сноуборду - він набув викривленого до центру вигляду. На відміну від гірських лиж, сноуборд розвиває меншу швидкість (100 кілометрів на годину проти 150 кілометрів на годину), він легший в освоєнні та простіший в управлінні. Ще одна тонкість: сноубордисти стоять на дошці не обличчям, а боком щодо напрямку руху. Найуспішнішими олімпійцями-сноубордистами за всю історію Олімпійських ігор цього виду були представники Швейцарії та США.