Зі спогадів...
Мені б у сад, де кучеряві вишні,
Де вигляда з доріг мене бузок.
Здається, вчора на хвилину вийшла
На світ дорослий глянути разок.
А вже рокИ, життєві кілометри...
Стоптали ноги безліч пар взуття.
Вже виросла давно з дитячих светрів,
Уроків безліч вже дало життя.
А вже роки... Спішу до тебе, саду.
Вже виріс й ти з моїх дитячих снів.
Уже й твоя десь молодість позаду.
Без мене, друже, раптом постарів.
Уже літа... Пробач мені, рідненький,
Вишневий облетілий рано цвіт,
Сльозу щемку і ранні зморшки неньки,
І гойдалки далекий вже політ.
А ще пробач фунтовки і ранети,
І спасівки без мене золоті,
У мріях недописані сонети,
Любові недоспівані пісні...
Автор Ніна Арендар
29.06.2021
Світлина з мережі Інтернет
