Живуть собі кульбаба і кульдід,
Кульдіти і радіють кульонуку.
Дід лисий, білий чуб його поблід,
А бабине волосся стало пухом.
Кульдіти мають стрижки паж і пікс,
Кульперукар їм уклада волосся,
Малюк ще трохи до салону недоріс,
Тому бутоном шапку носить досі.
Приймають на осонні душ з роси,
І ванни сонячні. Чекають на гостину
Джмелів, і бджіл, і мушок звідусіль,
Частують кульбомедом біля тину.
І скільки стане сили й гожих днів,
Втішаються життям і щастям миті...
І знають, певне, істини прості:
Безцінно разом бути в цьому світі.
12.04.24
Міла Сонячна
