Живу. Ще закохана в осінь...
І літо по крихтах смакую.
І вірю у казку ще й досі.
Ще й досі з дощами сумую.
Складаю із клаптиків щастя,
гаптую по хрестиках долю.
І знаю, що все ,колись, вдасться
без сліз, без образ і без болю.
Живу. У своїх паралелях.
Із дзеркалом не сперечаюсь.
Малюю квіткú в акварелях.
Ще мрію. У снах розчиняюсь.
Люблю. Всіх, кого потребую.
Заварюю чай до сніданку.
Частіше вже спокій ціную
І граюся часом в мовчанку.
Рахую зіркú і вдивляюсь
крізь хмари до вічного неба.
Вже більше до слів не чіпляюсь.
Бо, зрештою, все так ,як треба...
Живу. Яка є. Безгомінно.
Ще слухаю, як стогне вітер.
І дякую Богу уклінно,
що дав мені шанс в цьому світі...
07. 07. 2021
Людмила Галінська
