Життя вирує, мчить рікою,
А душу холод обійма.
На вістрі леза час з війною.
Лиш крок, а далі вже пітьма.
Як квіти падають в садочку -
Пелюстка кожна - мить життя.
Хтось втратив сина, втратив дочку...
Не вернуть весну співчуття.
Стікають дні в друшляк безодні,
Як кров - по крапельці у ґрунт.
Уже в минулому сьогодні.
Та серце завжди буде тут.
Де горе й біль сльозами вмиті...
Ріка продовжує свій плин.
Заквітнуть знов волошки в житі.
Та в скронях вже гірчить полин.
Світлина з мережі.
