Життя - це гостра стерня.
Важке життя пройшла, та не зламалась.
Життя ламало, але я не здАлась.
На цю стерню ногами наступала,
Та йшла завжди вперед - не впала.
Життя мене ніколи не жаліло,
Воно, мабуть, зламати мене хотіло.
Я зуміла вистояти - не впала на коліна .
Через всю стерню
пройти зуміла.
Доля часто так мене кидала,
Що я серцем і душею ридала.
Інколи крізь сльози сміялась.
Але йти вперед я намагалась.
Чим більше мене хотіло життя зламати,
Тим рівніше хотілось стояти.
Настирливо я йшла тільки вперед ,
І не оглядалася ніколи назад.
Я дуже сильна духом жінка у житті.
Йду до цілі, яку маю на меті.
Бо лише ті люди до цілі доходять ,
Які вперті, і назад - не відходять!
Не в кожнім домі, де є гарні квіти,
Можна очі щасливі жіночі зустріти.
Інколи щастя кудись втікає ,
І дороги до жіночого серця не знає.
А душа жіноча це щастя потребує,
Та воно далеко, нічого не бачить і не чує.
Чим добріша людська душа,
Тим частіше її доля обмина.
Автор: Алла Баранкевич
