"Життя прожити - не поле перейти", -
Так кажуть люди з досвідом життєвим.
Але, ти мусиш сам його пройти,
Зі своїм смутком, щастям, своїм болем.
У когось все прекрасно - думаємо ми,
А хтось бідує - на думку теж спадає.
Та то все мимо, все зі сторони,
А що насправді - лиш людина знає.
Якби чужі ми взули черевики,
Пройшлися б ними протягом життя-
То, мабуть, ми б відразу зрозуміли,
Що добре тільки там, де нас нема.
Тому хай буде в кожного своє,
Ходіть собі у власних черевиках.
Не думайте - те, краще, що чуже
І, що ми кращі є чимось від інших.
Хай наші черевики будуть не тісні
І впевненими будуть наші кроки.
Хай будуть перед нами ті стежки,
Де ми знайдемо радість, мир і спокій.
Марина Семйоник
