Жовтень. Спізніло летить павутина.
Дихають холодом ранки прозорі.
Десь в болота́х налилась журавлина,
блимнувши оком, мов спалені зорі.
Ліс в терракоті чекає пришестя
перших морозів із божої скрині.
Знов в воєдино зійшлись перехрестя
давніх шляхів од початку й донині.
Привид туману блукає ще й досі,
меж очеретів вколисує тишу.
Жовтень. Панує угіддями осінь,
гонить до хати згорьовану мишу.
Тихо й бентежно. Ламаються тіні
пізніх, одживших "на біс" хризантем.
Падають долу остатні кармінні,
мертві листки над сухим вівтарем...
Жовтень.
05.10.2025
Людмила Галінська
