🍂💝 Жовтень люблю ніжно та ненаситно. Як найтеплішу книгу і найсмачніший десерт.
В Осінь провалюєшся зненацька, наче Аліса в Країну Чудес. І все стає трохи чарівним - золоті дні, закипання чайника, дерева, що світяться, у світлі ліхтарів. Все стає сповільненим та бажаним.
🍁Жовтень вишиває дні - коротенькі, але різнокольорові. Робить твоє серце м'яким та тихо-захопленим. Ставить вміло акценти: ось будинок - будь у ньому щасливою, ось світ за ним - милуйся. Коли ж, як не зараз!
🧥👢👢 Жовтень запрошує на побачення - ось і підбираєш светрики та кашне, сумочку та чобітки - у тон. Після безтурботного літа згадуєш, я́к це - торкатися кашеміру і довіритися теплу́ палантину, обирати нові рукавички та парасольки, і почуватися трохи парижанкою.
☕🍰 Ми б випили з Жовтнем кави у віденській кав'ярні, послухали б джаз. І малювали дерева гуашшю, набивали кишені каштанами – просто так, на щастя. Перестрибували б через калюжі та танцювали. Повільний танець - посеред скверу. І весь світ кружляв би з нами.
🏵️Дивитись на його руді кучері та очі з цятками сонця, і згадати того, хто чекав у далекому шкільному дні, щоб нести мій портфель. І торкнутися руки, злегка, ненароком.
🍇 🥞 Я Жовтень ні про що не спитаю. Ми тихо танцюватимемо під падаючим листям.
А потім побіжимо – як діти. Купувати найкрасивіший гарбуз, і сир, і виноград. Щоб пекти пиріг, у чотири руки - найсмачніший, з усіх існуючих. Розмовляти про книги та мрії, розплутувати у волоссі зірки та пити чай, у однакових шкарпетках, з однакових кухлів.
🍂🎶 А за вікном плавно опускається листя, тихенько, як найкраща у світі колискова.
І на серці теж тихо – тихо та затишно, як завжди, поряд з Жовтнем.
(Юлія Прозорова)
