Він вже прийшов. Той красень жовтоокий.
Приніс дощі, картаті парасолі.
І гумачки, щоб радо, без мороки,
в калюжі лізти. Буцімто на морі...
Приніс мольберта. Має хист від Бога.
Він буде все у золото вбирати,
І малювати, як ніхто до нього.
Бо вміє Жовтень осінь чаклувати.
Буду дивитись затаївши подих,
як вся земля одягне жовті ризи.
І тільки сосни, ті, що з самих гордих,
обІйдуться, як завше, без стриптизу...
Червоним шовком огорнé калину,
торкне цілунком пристрасні вуста.
Мені на плечі покладе хустину,
аби зігрілась. Певно, неспроста...
Бо скоро холод, мряка, падолисти,
в передчутті зіщулилась душа.
А він , дивак, нанизує намисто,
ховає в нірку сонного джмеля.
А він брунатні лакові каштани
перебирає, грається, мов в шахи.
"Джейн Ейр " читає, як колишні рани
під вечір ниють -- розганяє жàхи...
Він вже прийшов. Його пора і влада .
Коли романтик, а коли -- буркун.
Його чекала. Дуже йому рада.
Торкнеться серця, найтонкіших струн.
Жовтень...
01.10.2022
Людмила Галінська
