Жовтень...
Що тут скажеш? Він -- шляхетний.
Молодий панич, чи зрілий пан.
Він -- педант. І то -таки конкретний.
Любить дощ , сигари і туман.
Пахне тютюном і виноградом,
Терту цедру додає в коньяк.
Варить каву з чорним шоколадом.
Він -- гурман. І красень. О, так-так...
Одягається завжди по моді --
Вишукані мешти, кардиган.
Любить стильні шàрфи. І в комоді
Має шитий золотом жупан.
Ллє дощі. Бува, танцює танго.
В парі з листям крутить пірует.
І приходить вранці, наче янгол,
І цілує щоки тет-а-тет...
Огортає димом і туманом,
Чари напускає до весни.
Шепче казку, що колись султану
Роксолана склала. І у сни
Підсипає солоду і трунку,
Щоб у мріях був один такий.
І нема від нього порятунку
Серед тих казок і вічних мрій.
У полон бере серця жіночі.
І моє у скриньці є... А що ж?
Як побачиш карі-карі очі --
Віддаси усе йому також...
30.09.2022
Людмила Галінська
