Батьківщина жоржини – гірські райони Мексики, Чилі та Перу. В XVI столітті іспанський лікар Франциско Ернандес вперше зробив опис та замальовки простої та махрової жоржин. Та вже тоді вона широко використовувалася в побуті місцевого населення: бульбу вживали в їжу та готували лікувальні настоянки, міцне стебло слугувало прототипом водогінної труби, а квіти прикрашали храми та використовувалися в ритуалах жерців. Саме тому так багато назв отримала ця рослина: акокотлі (Acocotli), що в перекладі з індіанської - «водяна труба», водяна бульба (Cocotli), гіркі ліки (Chichipftli). В той час жерці виводили нові сорти, освоївши основи селекції, та в Європу жоржина потрапила лише через 200 років.
Сьогодні налічується більше десятка тисяч сортів жоржин. Рідкісна квітка може похвалитися великою різноманітністю форм, фарб і розмірів. Жоржини відмінно поєднуються з іншими квітами: трояндами, гортензіями або такими ж осінніми квітами, наприклад, айстрами або хризантемами. Але справжнісіньким осіннім букетом, буде композиція з жоржин, ягід, осіннього листя. Додайте до жоржин ягоди калини або червоної горобини, сухоцвіти, колосся, пожовкле листя, трохи зелені і ви отримаєте все буйство осінніх фарб в одному невеликому букеті. Завдяки різним відтінкам - від ніжних пастельних персикових і рожевих тонів до яскравих червоних і жовтих кольорів, жоржини дарують величезний простір фантазії.
