ЖІНОЧА ДОЛЯ
Жіноча доля.. -Хто її збагне ?
Вона мов річка, що не має броду,
Щаслива доля квітами цвіте
А нещаслива полином від роду ...
Жіноча доля, наче сизий птах,
То в височінь… -То падає додолу,
То усмішка, то сльози на очах
Жіночу долю не збагнуть нікому.
У кожної із нас своє життя,
І час летить - роки не зупинити,
Робота…-Дім…-Турботи…-Маяття
Не поле перейти –життя прожити…
У жінки доля, мов кленовий лист
То він спокійний, то тремтить од бурі
То закружляє вітровію свист,
Перепліта дні гожі і похмурі
Отак і в нас -Щось добре -Щось лихе
Приймаєм все, що БОГ нам посилає,
Спасибі, що терпіння нам дає
За те спасибі, що оберігає!
Не варто нам на долю нарікати,
Тримаймося зубами за життя
Ти,жінко, вмієш мріяти й прощати,
Живеш…-І віриш в світле майбуття…
