Жінка, як дощ. Легка, або шалена,
Холодна восени, гаряча від грози,
Натомлена, ображена, солена
І завжди мокра від болючої сльози.
Така непередбачена і зрозуміла,
І недосяжна, і легка й проста,
Готова порішати все уміло,
Коли проблема в неї вироста.
Жінка – міняє настрій по погоді,
То усмішкою сяє, то хмарки,
Її не спиниш. Не кажи їй «годі»,
Вона дістане з небі і зірки.
Ох ці жінки! Які прекрасні леді!
І несподіваний цей поворот, і реверанс,
Закутана в холоднім домі, в пледі,
Співає ніжно свій омріяний романс.
