Жабка тихо розмовляла
Із метеликом в траві,
Його крильця вихваляла
Незрівнянно-чарівні:
– Ну, який ти красень, друже,
Наче квітка польова,
До вподоби мені дуже
Різнобарвність ця твоя.
Високо летиш у небо,
Піднімаєшся до хмар.
Хочу знати – звідки в тебе
Стільки дива, стільки чар?
Я б летіла із тобою,
Щоб побачити весь світ.
Ну візьми мене з собою
Хоч єдиний раз в політ!
Оксана Козак
