Здається, що жінка незламна і сильна.
Що місія в неї- почесна й посильна:
На ніжних плечах весь добробут тримати.
Вона- берегиня, дружина і мати,
Невістка, подруга, сестричка для брата,
Колега, шефиня та сваха для свата,
Бабуся, свекруха і теща й кума,
Дочка для матусі і ніжність сама.
Та часом життя так безжально ламає...
Клубочком зів'ється, себе полатає,
Обійме, сльозами политу, подушку,
(Подушка в цій справі- надійна подружка).
Буває несила, душа так болить...
І знову - в клубочок й від болю "шипить",
А вранці поглянеш - вже знову богиня,
Красуня, цариця й для всіх берегиня.
На шпильках пливе- ну, чистісінько пава-
Хода незалежна, п'янка, величава...
І поглядом ніжним весь світ зігріває.
А що на душі? Хай ніхто не питає...
Іде жінка гордо- незламна та сильна,
І місія в неї почесна й посильна...
Надія Козлова
