Збираю життя у кошик,
уже ж бо не молода...
Крізь цвіт матіол та волошок
врослась, наче в'юн, лобода.
Виплутую. Навіть зрізаю...
Росте час від часу знов...
Невтомно до купки збираю
добро поміж днів і любов.
Кидàю обгортки з цукерок --
дитячі колишні рокú.
Вони, мов барвистий метелик,
злетіли собі у світи.
Лишили на згадку стежину
і маминих коржиків смак.
Колишню, стареньку хатину,
що сниться на добрий знак...
Кидàю намиста й коралі
вишневих квітучих днів.
І юності білі сандалі
стоптались... І жàсмин відцвів.
Полатані клаптики долі
і вічне своє вишиття
поверх розкладу. Наче бджоли,
смугасте до болю буття...
Барвисте. Строкате. Картате.
Мережкою, то хрестом...
Солодке. П'янке. Щербате.
І пахне так полинòм...
В конвертах -- чуття й молитви
і вірші, що із грудей.
В шкарлупах -- страхú та битви.
І писанки -- для дітей...
Кидàю жалі й скорбòти,
обернуті чорним свічкú
на спід. І усі турботи,
зачинені на гачки...
Сипнý жменьку насінинок --
то мрії, що ще зростуть.
І дрібку солодких родзинок,
хай поруч, на втіху, сопуть...
Збираю життя у кошик,
ладнаю свої скарбú.
О, скільки всього! Хороших
квітòк поміж лободи...
Наповнений всім, чим маю.
І місця ще трохи є...
Живу. І щодня збираю
по крихтах усе своє...
23.04.2023
Людмила Галінська
