Зазирає нічка у вікно.
Тишина надворі ненадійна...
Шепотіла темінь за вікном :
Дай лиш, Боже, щоб була спокійна!
Не для себе я прошу...О, ні!
А за тих хто вберігає спокій.
Дай же, Боже, жменьку теплоти
Тому хто в холодному окопі...
Хто зібравши волю у кулак,
Вберігає землю від розрухи.
На морозі в крижаних снігах
При окопній свічці гріє руки.
Тому, хто піднявши в небо стяг,
Серця дух підносить наче крила.
Тому, хто під кулями катів,
На собі виносить побратима.
Тому, хто щодень, і вдень, і вніч ,
Власним серцем обійняв родину.
В мокрих берцах у мороз стоїть,
Спиною прикривши Україну.
Шлють молитви мами до небес.
З неба місяць погляда щербатий.
Чийсь синок життя на плаху клав,
Щоб дитя спокійно могло спати...
Зазирає нічка у вікно.
Тишина надворі ненадійна...
Шепотіла темінь за вікном:
Дай лиш, Боже, щоб була спокійна!
Тетяна Сидорук м.Рожище
22.02.23р.
