Засипало цвітом...

Засипало цвітом...

Засипало цвітом комори весни, наче снігом,

Така білизна – хоч пірнай і купайся в красі!

І небо, немов балдахін, над кремезним горіхом

Розвісив Господь й відпочити на хвильку присів.

Пташки розгойдали повітря дзвінкими псалма ми,

Кульбабові китиці травами вдаль попливли,

І сонце травневе, як лагідна посмішка мами,

Лоскоче розквітлі черешні і крильця бджоли.

І стільки буяння й енергії в цій благодаті –

Так, ніби й землі не торкалися тіні війни…

Лелеки гніздечко звели на покинутій хаті –

Як символ нового життя і нової весни…

Як іскру надії над боляче вжаленим світом.

Летять і вальсують тендітні легкі пелюстки !..

Засипало цвітом, як щедро засипало цвітом –

Смарагдові трави, жалі і мінорні думки.

© Наталя Данилюк, 2023 р.