Застилає доля рушники,
Полотняні, з маминої скрині.
Пролітають втомлені роки
Від колиски - І летять понині.
Зустрічають і грозу і град,
І тепло, що в доньчиних долонях.
Найсолодший в світі виноград,
А від батька - сивину на скронях.
Свій рушник давно взяла у путь
( Вишивала матінка ночами).
Ті роки у пам'яті живуть,
Як і рідний, теплий погляд мами.
Кожен хрестик - доленька моя,
Кожна квітка - радість і печалі.
В рушнику- і крики журавля,
Й піднебесся неозорі далі.
То ж послухай, доле, зачекай!
Вишиваю я рушник дитині.
Щастя їй в житті безмежне дай,
Сміх дитини у міцній родині.
Л.Пронько ( Ященко)Фото з інтернету.
