ЗАСТОСУВАННЯ НОВІТНІХ ПІДХОДІВ ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАЙМОЛОДШИХ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ
Освіта загалом є надзвичайно консервативною системою, тому запроваджувати нові технології в процес навчання, виховання та організацію навчально-виховних заходів дуже складно, набагато складніше, ніж запроваджувати технічні інновації. Нова освітня політика України, як усе нове, вимагає глибокого наукового осмислення змісту, виваженого добору організаційних форм і методів діяльності сучасних шкіл, прискіпливої уваги до професійної діяльності вчителя. Освітня політика повинна задовольняти соціальні, ментальні і культурні потреби суспільства і держави; органічно вписуватися в міжнародну систему освіти, відображаючи її загальнолюдські потреби та інтереси; формувати всебічно розвинену та соціально зрілу особистість. Відповідно до цих вимог треба змінювати підхід до виховної роботи, будувати її на основі шанобливого ставлення до особистості, на визнанні і реальному дотриманні прав людини в усіх сферах її діяльності і, насамперед, у процесі навчання, яке має базуватися на позитивному заохоченні, а не на покаранні чи примусі. У педагогічному середовищі та в окремих методичних службах висловлюються думки про неготовність значної частини вчителів долучатися до реформаційних процесів Нової української школи. І для цього є певні підстави. Кожен учитель прагне забезпечити максимальну відповідність навчально-виховного процесу вимогам освітньої політики, але не кожен має достатню для цього фахову підготовку. Тоді вчителеві залишається відверто заявити про недостатність компетентності або промовчати й самостійно шукати інформацію, потрібну для самовдосконалення.
Що таке «ранкове коло» та його складові Ранкове коло (ранкова зустріч) – це щоденна практика, під час якої вчитель із учнями об’єднуються в коло та виконують декілька пізнавальних різнопланових видів діяльності. Мета такої форми початку заняття – допомогти учням налаштуватися на навчання й формувати толерантну, відповідальну, турботливу класну спільноту. Така форма початку нового навчального дня в школі не нова у педагогіці. Подібні кола-зустрічі ініціювала ще Марія Монтессорі. Як правило, перед початком занять учні утворювали коло, вчитель або хтось інший грав на музичному інструменті спокійну мелодію, учні почергово віталися та ділилися своїми враженнями, емоціями з учнями класу й з педагогом.
Нова українська початкова школа теж передбачає проведення «ранкових зустрічей». Ці заплановані структуровані зустрічі повинні посісти важливе місце в повсякденному розкладі діяльності класу, де панує атмосфера піклування та відповідальності. Педагоги визнають особливу роль ранкової зустрічі в житті дітей і присвячують 15–25 хвилин на початку дня, аби створити в учнівському колективі позитивну атмосферу на весь навчальний день. Сидячи в колі одне навпроти одного, кожна дитина вдумливо і поважно вітається з іншими дітьми, після чого впродовж короткого часу ділиться власним досвідом зі своїми товаришами, які уважно слухають її, ставлять свої запитання і коментують відповіді. Після цього вся група бере участь у короткій вправі, спрямованій на розвиток академічних навичок, почуття команди та відчуття єдності. Ранкова зустріч завершується обміном інформацією про щоденні новини та навчальні завдання дня, яку зазвичай готує педагог.
Чотири основні компоненти ранкової зустрічі:
1). Вітання. Учні разом з учителем (асистентом учителя, якщо такий є) розміщуються колом. Усі діти вітаються, і це забезпечує розуміння того, що кожен з них є важливим членом групи. Усі звертаються одне до одного на ім’я, що допомагає створити атмосферу дружби та приналежності до групи. Вітання створює спокійний і розважливий настрій для наступного етапу зустрічі.
2). Групове заняття. Розпочинається після спокійного обмірковування інформації. У класі створюється відчуття єдності, радості через виконання пісень, участь в іграх, коротких і швидких заняттях. Ігри та заняття, позбавлені елементів суперництва, кооперативні за суттю, враховують індивідуальний рівень розвитку і певні навички дітей. Такі групові заняття здебільшого пов’язані з навчальною програмою чи темою, яка в цей час вивчається в класі.
3). Обмін інформацією. Учні висловлюють свої думки, обмінюються ідеями та пропонують важливі для них теми для обговорення. Діти мають змогу дізнатися щось одне про одного. Обмін інформацією допомагає розвивати навички, які дають змогу навчитися впевнено говорити й уважно слухати. Кожна дитина може поставити запитання чи прокоментувати чиюсь відповідь, а учень чи учениця, який/яка повідомляє інформацію, відповідає на запитання та коментарі товаришів.
4). Щоденні новини. Це коментування письмового оголошення, яке щодня вивішується на спеціальному стенді чи дошці. Письмове оголошення налаштовує учнів на те, що вони будуть вивчати цього дня, а також дає можливість обміркувати події та навчання попередніх днів. Щоденні новини допомагають дітям тренувати навчальні навички, що сприяють розвиткові математичних і мовленнєвих навичок. Щоденні новини можуть містити різноманітні завдання (заповнення календаря, перегляд розкладу виконання робіт, укладання календаря погоди), що активізує початок індивідуальної роботи або діяльність у центрах активності. Такі заняття дають дітям змогу розвивати соціальні й навчальні навички, поєднуючи соціальний, емоційний та інтелектуальний розвиток. Повторення позитивного досвіду сприяє розвитку емпатії та інклюзії, а також дає результати як у спільноті класу, так і поза його межами .
2. Що таке інтелект-карта, або карта пам’яті Інтегроване навчання в початковій школі реалізується на засадах тематичного та діяльнісного підходів. При плануванні тематичного дня вчителю пропонується розробити «інтелект-карту» (ментальна карта, карта пам’яті, карта знань, діаграма зв’язків тощо). Учителю запропоновано складати «інтелект-карту» на день, на тиждень, навіть, можливо, на семестр, використовуючи наочний метод структурування, зображення графічним способом теми, завдань або інших понять, ключових слів у формі схем і діаграм, що демонструють думки, тези, пов’язані одна з одною та об’єднані загальною ідеєю, як гілки дерева, що відходять від стовбура – центрального поняття-теми або ідеї. Подібний спосіб дає змогу карті пам’яті необмежено «рости» і доповнюватися. Ця спеціальна методика спрямована на активізацію запам’ятовування і творчості, а також на правильну організацію мислення молодших школярів. «Хочете мислити творчо і легко запам’ятовувати? Малюйте!». Такий прийом, розроблений групою англійських психологів, називають методом правої півкулі. Терміни «карта пам’яті», «інтелектуальна карта», «карта розуму» запровадив в обіг Тоні Б’юзен, англійський психолог, консультант з питань освіти, автор методики запам’ятовування, творчості й організації мислення, прихильник ментальної грамотності, який чимало зробив для впровадження технології використання таких карт в освіті й управлінні, а також спростив способи їх створення та опублікував спеціалізоване програмне забезпечення для малювання ментальних карт «iMindMap» (2006). Ментальна карта (синоніми: карта розуму, карта знань, інтелект-карта, схема мислення, мапа думок, мапа розуму, майнд-мапс) – це один зі способів організації творчого мислення. Суть побудови ментальної карти, за Тоні Б’юзеном, полягає у тому, щоб за допомогою зрозумілих символів, образів, об’єктів, асоціацій, якими мислить людина, наочно зобразити цілісну картину знань про предмет вивчення або розгляду. Це зручний інструмент для відображення процесу мислення і структуризації інформації у візуальній формі. Карти пам’яті є універсальними, їх можна застосовувати у різних сферах розумової діяльності, зокрема і в початковій школі.
3. Що таке лепбук, для чого та як його виготовити Саме поняття «лепбук» у нашому інформаційному просторі з’явилося нещодавно і поволі набуває популярності. У вчителя початкових класів це поняття асоціюється з презентацією учнівського колективного навчального проекту. Лепбук – (англ. «наколінна книга»: lap – коліна, book – книга) – це інтерактивна тематична тека, саморобна паперова книжечка з кишеньками, дверцятами, віконцями, рухливими деталями, які можна діставати, перекладати, складати на свій розсуд. Застосовується на прикінцевому етапі самостійної дослідницької роботи учня/учениці. Такий вид діяльності допомагає поглибити, закріпити й систематизувати інформацію, а розглядання теки в подальшому дасть змогу швидко відновити в пам’яті необхідний матеріал. Презентація учнівського проєкту – це підсумок самостійної завершеної творчої роботи учнів, яка виконана під керівництвом вчителя, тобто представлення результатів.
Етапи створення лепбука:
– вибір теми;
– складання плану майбутнього лепбука;
– малювання макета теки;
– виготовлення лепбука з використанням паперу, скотча, клею, ножиць, маркерів, степлера, фарб тощо.
4. Що таке портфоліо учня?
Портфоліо учня початкової школи може стати своєрідним заохоченням, а заповнення кожної наступної сторінки, внесення цікавого матеріалу мотивуватиме дитину на нові звершення. Батьки і педагоги початкової школи за допомогою портфоліо зможуть спостерігати за розумовим, психоемоційним
розвитком дитини.
Отже, портфоліо учня – це своєрідне накопичення досягнень, самозвіт учня про поступ в освіті. У процесі його наповнення легко відстежити прогрес учня в тих чи інших сферах, оцінити здібності в умінні застосовувати знання на практиці. Метою створення портфоліо є допомога учневі розвинути здатність самостійного оцінювання своїх досягнень, що підвищує самомотивацію, дає змогу досягти кращих результатів у процесі здобуття освіти, прищеплює навички планування і постановки цілей, допомагає педагогам побачити приховані здібності учня, що важливо для їхнього розвитку. Оформляти портфоліо кожен може на власний смак, але бажано, щоб воно було яскравим, барвистим, можливо, пов’язаним із друзями, однокласниками, мультиплікаційними героями .
Портфоліо – це цікавий спосіб накопичення інформації, яку можна використовувати для оцінювання досягнень учнів у період їхнього навчання. Портфоліо демонструє прагнення учня чи учениці, їхні плани, потенціал і результати, досягнуті в різних сферах (як у школі, так і поза її стінами).
