Засмучено заходить Новий рік,
Невпевнено іде з хати до хати.
І на поріг тихесенько присів, -
Не раді тут гостей нових стрічати.
Свій міх поставив біля ніг -
Гостинці ж мусить він роздати,
Лише й подумати не зміг -
В дорозі доженуть закляті гради.
Він до ялинки стиха приблудив,
Хотів із нею смуток розділити.
Та не зустріла вогником ясним,
В задумі став тоді її питати:
" _Скажи, ялинко, в чім моя вина,
Мені , чомусь, ніхто тепер не радий?
Я знав, що тут іде війна.
Вона мене лиш зовсім не лякала.
Я ж так спішив...узяв усе, що зміг,
Щоб мир і щастя принести в торбині,
Почути знов дзвінкий дитячий сміх,
Усіх героїв повернуть родині."
Замерехтіла вогником ясним,
І свої віти в небо простягнула,
А Новий рік в дорогу поспішив -
Щаслива стане з ним лиха година.
Мар'яна Котула
