Хутко стрибне на папір,
І, хоч вір, а хоч не вір,
Враз напише нове слово.
Ось і речення готове.
Вправно пише у руці,
Бачать всі старання ці. (Ручка)
Пензлик, аркуш та вода…
Де ж малюнок? От біда!
Що іще забув я взяти,
Щоб пейзаж намалювати? (Фарби)
Цю з підручниками скриню
Я щодня ношу на спині.
Як до школи прибігаю,
То тоді її знімаю.
(Ранець)
Всяк школяр його шанує,
Бо він пише ще й малює.
Хто ж цей славний молодець?
Це звичайно … (Олівець)
Аж тридцять три зорі
Вам світять не вгорі –
На білім-білім полі
Збирали їх поволі,
Ці тридцять три зорі
У вашім Букварі.
(Алфавіт)
Дуже я потрібна всім:
І великим, і малим. Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу. (Книга)
Зелені їжачки Почіплялись за гілки.
Хто зірветься з деревини,
Той колючу шубу скине.
(Каштан)
Ліс гостинно закликає —
Нас грибами пригощає.
Неба потускніла просинь,
У права вступає… (Осінь)
Ме-ке-ке! Ме-ке-ке!
Тепле шерстяне й м’яке.
Ме-ке-ке!
Дітки! Хто воно таке?
(Козенятко)
Чотири колеса,
Гумові шини,
Мотор і гальма,
І що це?
(машина).
Довгі ноги, довгий ніс,
По болоті ходить скрізь.
(Лелека)
Мов маленький м’ячик,
Висить, а не скаче,
Рум’яне, гладеньке,
На смак солоденьке.
(Яблуко)
Через воду він проводить,
А сам з місця вік не сходить.
(Міст)
В синім небі путь моя,
швидше всіх літаю я.
Маю крила, хоч не птах.
Люди звуть мене…
(Літак)
Всі його люблять, всі його чекають,
а хто на нього подивиться —кожен скривиться (Сонце)
Влітку медом ласував, досхочу малини мав.
А як впав глибокий сніг – позіхнув і спати ліг. Бачив чи не бачив сни, а проспав аж до весни. (Ведмідь)
Вовка зовсім не боявся І ведмедю не дістався,
Але лисиці на зубок Все ж потрапив…
(Колобок)
Квіточка я не проста –
Серединка золота! Маю білі пелюстки,
Зустрічав мене і ти!Ще, корисний з мене чай.
Хто я, друже, відгадай!
(Ромашка)
Кавунчики дрібненькі, Смугасті та кисленькі,
У колючки вбралися І кущиком назвалися.
(Аґрус)
Дерев’яний та довгенький,
Маю носик я гостренький.
На білому слід лишаю,
Усіх діток потішаю.
(Олівець)
Мешкають вони в сараї.
Ці тваринки милі мають
Ратички і хвіст — гачок,
І рожевий п'ятачок.
Що ж це, друзі, за малятка?
Здогадались?
(Поросятка)
З небесної діжки Крижані горішки
На землю упали, Шкоди нам завдали.
(Град)
Мене просять і чекають,
а як покажусь — втікають.
(Дощ)
Не кущ, а з листочками.Не сорочка, а зшита.
Не людина, а навчає.
(Книжка)
Коли хочеш ти читати,
То повинен мене знати,
А коли мене не знаєш,
То нічого не вчитаєш.
(Абетка)
З небокраю, з-за діброви,
Вийшли воли чорноброві:
Принесли водиці дзбан,
Полили і ліс, і лан.
(Хмари)
Давно відомий він тобі:
Коли на сонечку дрімає,
Він колискову сам собі
Під ніс тихесенько співає.
Що в пісні тій – ніхто не зна,
І ми про це тут не напишем.
Ми тільки знаєм, що вона
Не до вподоби мишам!
(Кіт)
Людині вірний друг,
Чуйно чую кожен звук.
У мене чудовий нюх,
Зорке око і гострий слух.
(Собака).
Птах в норі,
Хвіст у дворі.
Хто пір 'я видирає,
Той сльози втирає.
(Цибуля)
Рудий ніс
У землю вріс.
Сидить і трусить,
Раптом хто відкусить.
(Морква)
На городі нога стоїть,
На нозі голова висить.
Куди сонце повертається,
Туди голова нахиляється.
(Соняшник)
Не ставок і не ріка,
Мох росте і осока.
Там земля - неначе тісто,
Що воно за дивне місце?
(Болото)
Живим зерном народжений,
Живу я на землі.
Щодня рум’яним сонечком
Я сходжу на столі.
(Хліб)
Я росла в темній темниці,
Як зросла— взяли в світлиці,
З мене шкуру всі деруть,
Мене варять, мене труть,
Пироги з мене печуть.
Відгадайте, хто ж я є,
І назвіть ім’я моє.
(Картопля)
Хто абетку з вас вивчав,
Різні букви зустрічав?
Кожна з них — від А до Я
Промовля своє ім’я …
Лиш одна із них німа —
В неї голосу нема.
Здогадався, певно, всяк,
Звуть цю букву…
(М’який знак)
Стоїть-колихається, як торкнешся, то покусається. (Кропива)
З мене листя обдирають,
Мене квасять, в борщ кидають,
В пирогах мене печуть
І в салат мене січуть!
(Капуста)
Допоможе завжди вам,І птахам, і дітлахам.
Він під деревом сидить, Добрий лікар…
(Айболить)
Старенька бабуся у лісі жила,
Гостинці для неї онука несла.
Хто дівчинку ту по дорозі зустрів?
Як казка ця зветься? Хто б відповів?
(«Червона Шапочка»)
Хто пасеться на лужечку
Товстобокий, наче бочка?
Любить сіном ласувати,
Молочко дає малятам.
– Будьте, му-му-му, здорові
І подякуйте…
(Корові)
Хоч я і страшнуватий,
Ось палиця в руці,
Та як мені прогнати
Від проса горобців?
(Опудало)
Сонечко в траві зійшло,
Усміхнулось, розцвіло,
Згодом стало біле-біле
І за вітром полетіло.
(Кульбаба)
Ніде не купиш,
На вагах не зважиш,
Сам здобуваєш,
У комору складаєш.
(Знання)
В полі жовті промінчата
Шелестять, немов зайчата,
А вусаті ж їхні віти!
Що це, друзі? Мабуть…
(Жито)
Його пожива – це листочки,
Домівка – деревце чи кущ.
З’являється що травня точно
Поважний, симпатичний …
(Хрущ)
Дурень, хто двері йому відкриє.
З 'їсть бєльчат і зайців полк
Дуже злий зубастий...
(Вовк).
Хто крилатий, гарний, гожий,
На красиву квітку схожий,
Має довгий хоботок,
П’є нектар ним із квіток?
(Метелик)
Щось у небі синім – блим!
Розкотився в небі грім
Та гуркоче вдалині.
Що за дивні ці вогні?
(Блискавка)
***
Уночі гуляє,
А вдень спочиває,
Має круглі очі,
Бачить серед ночі.
(Сова)
Триколісний друг у мене,
Має він кермо зелене.
Ще сидіння та педалі…
Певно, ви його впізнали?
(Велосипед)
Ледь помітний він, маленький…
То квадратний, то кругленький…
Як його ти відірвеш,
То штани не застібнеш…
(Ґудзик)
Що за жучок це – яскравий, моторний,
Спинка червона у крапочку чорну,
Сам симпатичний, хоча і маленький,
Гарний на вроду він та веселенький.
(Сонечко)
Де у полі квітне гречка,
Стоїть хатка невеличка.
Ти зустрінеш там родину,
Що працює без упину.
(Вулик)
Запах, колір – все відмінне,
Посміхнешся неодмінно.
Як серединку кусати,
Скривить так, що й не впізнати.
(Лимон)
Цього діда мусиш знати,
Він стоїть десь під стіною.
Кожен день твою кімнату
Підмітає бородою.
(Віник)
Сопе, хропе, часом чхає,
Сюди-туди зазирає;
На морозі замерзає,
Бо одежини не має.
(Ніс)
З виду ніби невеличка,
в ній — молодшенькі сестрички.
У собі сестер ховає.
Як звуть лялечку? Хто знає?
(Матрьошка)
Як і зайчик, має вушка,
Весь пухнастий, як подушка,
Любить моркву, капустину,
Лагідний, немов дитина.
Білий, ніби заметіль,
В клітці спить маленький…
(Кролик)
