Йдеться про моделі учнівського самоврядування. Останнім часом вивчав одну запорізьку, що про неї розповідають дотичні Інтернет-об'єкти, брав участь у обговоренні відповідного форуму. І порівнював згадану модель з іншою, миколаївською. Хочу тепер до певної міри підвести підсумки, як це можливо. Проміжні, проміжні, бо у таких справах підсумки завжди є прологом до нових планів, ініціатив. А там, звісно, і до нових підсумків.
То приєднуйтесь, будь ласка, бо це вам обов’язково стане в нагоді, цей порівняльний досвід і його власне дослідження. Адже кожна (!) школа – що в Запоріжжі що в Миколаєві, має сама опрацювати власну модель учнівського самоврядування. Відтак якоїсь міської, затвердженої чи рекомендованої бути не може. Повний простір для свободи творчості. Але і повна відповідальність. За вирішення цих питань в вашій школі відповідаєте саме і тільки ви. То рушаємо.
1.Схема
Я ІТшник і в нас уявлення про моделі, блок-схеми, організаційне забезпечення і їх відображення в технічній документації відрізняється від підходів, що їх демонструє педагогічне наукове середовище. То ось, будь ласка, для початку погляньте на запорізьку модель саме з такої точки зору:
Від загальної схеми переходимо до питань ідеологічних.
2.Ідеологічні настанови
Мабуть, не треба повторювати, що ми всі згодні з тими загальними підходами та принципами, що їх містить наше законодавство, документи європейських інституцій з цього питання, теоретичні напрацювання педагогічної науки. І що згадані в документах моделі запорізької, а надалі будуть згадані в моделі будь-якої української школи. Беремо все це за безумовну основи і зосереджуємось надалі на одному аспекті – організації.
3.Організаційні фактори моделі
Або «вузькі місця». Або, по-іншому, «точки зростання». Бо в бізнесі саме так називають елементи організації чи бізнес-процесу, що виявились не надто ефективними, таким, що заважають розвитку, поширенню справи. Те, що сьогодні заважає, неефективне, працює погано, ми осмислюємо як можливість зростання. І коли складаємо план "розшивки" цього вузького місця, то в результаті одержуємо точку, де відбудеться розвиток, зміни, які призведуть в результаті до зростання.
Але як спробувати загалом означити враження від запорізької моделі, то можна сказати і одним словом: складність або зарозумілість. І тепер придивляємось до моделі уважно і говоримо про окремі конкретні аспекти цієї складності.
3.1 Дитячо-юнацька громадська організація
Не можна не помітити тут вплив радянського підходу. Прийшов до школи, то автоматично став членом організації. Спочатку жовтенятської, а потім вже і піонерської.
Сьогодні вже не так. Організацію треба зареєструвати в міській раді. І для цього її точно, детально описати, визначитись з багатьма питаннями: навіщо така організація, хто в неї може вступити і як, що вона робить, як саме тощо. Але навіщо, що воно дає шкільній спільноті крім штучної назви? Організація, здається, залишилась незареєстрованою, тобто вона немовби і є, а насправді, формально, по закону, її нема. Це поганий приклад для громадян нової України.
3.2 Органи
А без особливих органів? Хіба за сенсом учнівського самоврядування самої Учнівської ради не достатньо? Визначеною наказом директора і обраною учнями. В модель роботи якої директор з пропозицій тої ж ради (і педагогів) кожного року зможе вносити зміни. На підставі здобутого реального досвіду роботи. Підбили підсумки, обговорили потрібні зміни – і зробили. Жодного клопоту з органами місцевої влади щодо перереєстрації установчих документів.
3.3 Холдинг
Шкільна газета за сенсом свого призначення або і місії – це орган шкільного колективу. Не тільки учнівського, так само вчителі і батьки мають право (і обов’язок) сприяти розвитку в своїй школі демократичної преси - разом, стаючи до цієї роботи поруч, от як колись селянська сім'я працювала на городі. Звісно, сучасна газета - це не паперові аркуші, це щось електронне, хоч сама по собі назва «газета» має, як видається, зберігатись. Саме як визначення інституту, а не технічних аспектів спілкування з читачем.
Але тут не може бути холдингів, акцій, підприємств, власності поза школою. Офіційний сайт і офіційна Фейсбук-сторінка школи, що вже є, працюють і мають конкретний досвід, є основою інформаційної системи школи. Ця система має виростати в органічний спосіб, включаючи всі формати, всі можливості, що їх дає сучасний Інтернет. І цей процес зростання буде визначатись успіхами у формуванні редакцій, бо критичний ресурс розвитку шкільної газети – люди, навчені писати цікаво і ефективно. Про свою школу в своєму місті і країні.
До речі, Любов Найдьонова називає "Вісник мрії" порталом. І дійсно, як придивитись уважніше, то на сайті холдингу він же і портал.
3.4 Вибори
Вибори Президента Республіки виглядають надто складними.
А Парламент и Уряд обираються? Як саме?
Чи така структура органів необхідна, що вона дає, як вона себе показала практично? Її ж треба було б визначити, докладно описати, що і як. Це, як можна зрозуміти, не було зроблено, бо не було в тому потреби, я думаю.
3.5 Назви
… або імена. Видається, що перейменовувати рідний клас і рідну школу, ховати їх за штучними назвами не треба. Зрозуміло, що той, хто придумав (а хто?) мав на увазі гру, забавку. Але це ж, мало що незручно, так ще і шкідливо, бо розмиває ідентифікацію, приналежність до своєї спільноти.
4.Що далі?
Далі обговорюємо, робимо пропозиції і зауваження, формуємо власні моделі. Бо вдала, ефективна модель не падає з неба, треба добряче попрацювати задля цього. Своїми руками в своїй школі. Але як гуртом, як підтримати запорізьку і миколаївську моделі ще і своєю власною, то оце буде найкраще.
Додатки
1. Ходосівський ЗЗСО.
2. Курс Анастасії Жукової.
