ЗАПІЗНІЛИЙ ДИПТИХ
Ти з"явився неждано, непрошено,
Мов душі запізнілий диптих.
Вже снігами твій слід запорошено,
Лиш на серці ще біль не притих.
Ти прийшов призабутою стежкою
В люту зиму, в мороз, уночі,
У віконце постукавши пташкою,
Я до шибки метнулась хутчій.
До порогу... а ти такий стомлений,
У очах - біль гіркої вини.
На вустах - той диптих недомовлений,
Я спитала: - Ти звідки? - З війни...
У бушлаті, обвітренім порохом,
Не було, мабуть, кращих обнов.
Рукавом, непомітним ледь порухом,
Витирав на чолі густу кров.
І вже нили в душі не так голосно
Від вини тої давні сліди.
Ти очима питав: - Впустиш? ... морозно...
І душа прошептала: - Входи...
