Заняття з морально-етичного та духовного виховання
I-молодша групи
ТЕМА: Винахідливий хлопчик (шанування старших)
Мета: познайомити дітей з моральним правилом шанобливого ставлення до старших — це поважне ставлення до стареньких, надання їм допомоги, якщо вони потребують, забезпечення гідних умов життя. Виховувати культуру спілкування, а саме вміння слухати та чути, вчасно долучатися до діалогу.
Хід заняття:
Дорослий звертається до дітей із запитаннями:
Кого ви вважаєте старшим поколінням?
Чому старість треба поважати?
Дорослий оголошує тему розмови: «Сьогодні ми поговоримо як поважати старість».
ВИНАХІДЛИВИЙ ХЛОПЧИК
Жив колись старий чоловік. Були у нього син і онук. Виконалося старому сімдесят років, і померла в нього дружина. Віддав він ключі від будинку своїй невістці. З того часу для поважного старого настали важкі часи: нова господиня годувала його погано, з кімнати йо го вигнала, і довелося старому ночувати тепер у холодному підвалі. Нещасного старого, не щодавно колишнього господаря свого будинку і всього добра, очікувала жалюгідна доля.
Одного разу старий лежав на рваній циновці в підвалі і думав про свою гірку долю. І згадалися йому ті часи, коли народився в нього син, як сяяв він тоді від щастя і сльози радості текли по його щоках. Тепер він теж проливав сльози, але це були сльози велико го горя. Прикро стало старому, скочив він, у гніві жбурнув ногою рогожу і почав голосно барабанити палицею по порожній бочці, що служила йому столом.
На превелике щастя, в той день його син із невісткою виїхали кудись у справі і вдома виявився тільки онук, хлопчик кмітливий не по роках. Почув він, як дід стукає палицею, збіг униз і питає, за що дідусь б’є безневинну бочку.
— Ти хочеш знати, онучку, в чому завинила бочка? Так ось слухай! Раніше твій дід їв рис, як і всі люди, за столом, а тепер йому доводиться на самоті сьорбати рідку юшку, а миску ставити на цю стару бочку. Ось я і зганяю на ній свою образу! Хоч ти, онучку, не будь таким жорстоким, як твої батьки! І старий знову заплакав.
У хлопчика навіть серце защеміло, так йому стало шкода діда. Він подумав і каже:
— Доведеться тобі, дідусю, побарабанити по порожній бочці ще раз, коли повернуться додому батько з матір’ю. Та не ображайся, що б я не сказав.
Повернулися ввечері додому син із невісткою, тут старий, як і було домовлено, почав голосно стукати.
— Гей, стара руїна! — закричав онук.— Не набридло тобі ще стукати по бочці! Чого тобі треба?
— Я їсти хочу! — відповідав йому з підвалу дід.
— А, ось що! Так здохни ти з голоду, тільки дай спокій нашій бочці. Адже вона ще знадобиться мені! Розіб’єш ти її, на чому ж я буду годувати батька з матір’ю, коли вони постаріють?
Почули батьки такі слова і замислився: звичайно, погано ставляться вони до старого, а прийде час, і син наслідує цей поганий приклад. Чи не краще добром заслужити собі добру старість? Кажуть, із тих пір почали вони дбати про старого батька. Так маленький
хлопчик навчив батьків уму-розуму!
Бесіда за прочитаним
Чому батьки хлопчика без поваги ставилися до свого батька?
Чи бачили ви або чули, як деякі люди неповажно поводяться зі старшими близькими родичами?
Чому батьки змінили своє ставлення до свого батька?
Чому нам треба навчитись, щоб уміти шанобливо та поважно ставитися до старших, літніх людей?
Ігрова вправа-імпровізація «Поважай старість»
Хід вправи: діти об’єднуються в групи. Одна дитина з групи — дідусь або бабуся, ін-
ша — мама або тато, останні — їхні діти. У сценці батьки мають навчити дітей поважно
ставитися до бабусі та дідуся.
Підсумок: Педагог звертається до дітей: «Чому треба навчитися вміти шанобливо ставитися до стареньких людей? Спробуйте один день прожити за цим правилом, а опісля поговоримо про ваші відчуття під час виконання правила».
