Закінчиться війна, я сукню одягну,
Я так давно її не одягала.
Зітру з обличчя усмішку сумну,
Вона мені чомусь не пасувала.
Та чи навчуся жити, як колись?
Чи зможу подивитись правді в вічі?
Образи з ненавистю так переплелись...
У цій війні нас всіх хтось покалічив.
Забрали світлі спогади в дітей,
В коханих крила й мрії відібрали.
І з болем виривався крик з грудей,
Коли домівки рідні залишали.
Дідусь збиравсь рибалить на ставку,
І в спокої дожити свого віку,
Онуків бавити, катати на горбку…
Та вибух вже зробив з душі каліку.
Забрали старість, вкрали так безбожно,
Розруху принесли в мій рідний край.
Дитина плаче, їй без матері тривожно...
Ми не пробачимо, росіє, так і знай!
Війна скінчиться, я вдягну нові підбори,
Яскраву сукню в шафі підберу.
Та вже не знаю, чи забуду горе,
Що випалило у душі моїй діру…
14.05.2022
