Загубилися
десь між веснами і дитинство і юності квіт.
Закотилися
перли-блискітки по стежинах минулих літ.
Розіп'Ялися
на лихих вітрах тихі мрії забутих днів.
Розхиталися
дуби-прадіди, тужать, рипають поміж снів.
Розпахнілося
сивим попелом, закадилось живе зело.
Завеснілося...
та неспокоєм віє вéснонька на чоло.
Розлетілися
лелечаточка, мостять гнізда на чужині.
Розболілося
серце пусткою... Край не вúдиться цій війні ...
22.04.2024
Людмила Галінська
